Публикации

АНДРІЄВСЬКА В.К.

ФОРМИ І МЕТОДИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИХОВАННЯ

Термін «технологія» у педагогіку ввів А.С. Макаренко. Він вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов'язаний із її здатністю «проектувати особистість», тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Визначеність цілей дає можливість перейти до чіткої технології виховання.

«Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру... Я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої необхідно прагнути.»

                                                                                А. С. Макаренко

Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання.

Мета інноваційного виховання на відміну від традиційного спрямована не на засвоєння учнями прийнятих у суспільстві цінностей, норм, відношень та зразків поведінки, а перш за все, на розвиток особистості учня, проектування і становлення унікального образу його життєдіяльності, зацікавленості кожної дитини у виявленні свого життєвого досвіду, прояву своєї індивідуальності, створення для дітей і дорослих ситуацій вибору та успіху, побудові діалогічних форм спілкування.

Слайд 3

В різних джерелах можна зустріти різну класифікацію інноваційних виховних технологій, та найпоширеніші серед них такі:

¨ Технологія виховання успішної особистості;

¨ Персоніфіковане (індивідуальне) виховання;

¨ Технологія інтегрованого виховання;

¨ Проектна технологія;

¨ Ігрова технологія;

¨ Розвивальне виховання;

¨ Технологія саморозвитку особистості;

¨ Колективні творчі справи;

¨ Виховання на основі системного підходу;

¨ Технологія співробітництва.

Складовими виховних технологій є форми організації діяльності та методи, як засоби впливу на учнівську молодь, серед яких пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії.

До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з моралістичним характером, розв’язання проблем тощо.

В інноваційній діяльності класних керівників, педагога-організатора, практичного психолога,  соціального педагога, бібліотекаря школи та керівників шкільних гуртків  активно застосовуються сучасні форми і методи роботи:

- інформаційно-масові (ток-шоу, інформаційні вітальні, конференції, інтелектуальні ігри, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета", флеш-моб);

- діяльнісно-практичні групові (творчі групи, екскурсії,   ігри-драматизації, настільні ігри, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, тренінги ;

- інтерактивні ( звіти класних об’єднань, КВК, фестивалі,звіти гуртків);

- діалогічні (рольові ігри, ринги, міжрольове спілкування, дискусії, диспути);

- індивідуальні (доручення, творчі завдання тощо);

- наочні ( презентації, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди, відеоролик тощо).

Грунтуючись на змінах традиційних і новітніх технологій, методів та форм  виховання отримуємо модель структури  вихованої системи  у навчальному закладі. Система виховання -  взаємозв’язок суб’єктів виховного процесу :  учні, батьки, пед.колектив та змісту виховного процесу/